Виробник уже продавав сметану під назвою «Сметана до борщу» в мережі «Сільпо», мав договір постачання, накладні й навіть штрихкод GS1. Здавалося б, назва працює на ринку — отже, її можна зареєструвати. Апеляційна палата вирішила інакше, і причини варті уваги кожного, хто називає продукт «по-простому».

Що сталося

ТОВ «МАЛЕНЬКА ГОЛЛАНДІЯ» подало на реєстрацію словесне позначення «СМЕТАНА ДО БОРЩУ» для товарів 29 класу МКТП. У березні 2026 року УКРНОІВІ відмовило: позначення не має розрізняльної здатності, описує вид товару та його призначення, а щодо товарів, які не є сметаною, ще й може ввести в оману.

Заявник подав заперечення до Апеляційної палати. 8 липня 2026 року колегія відмовила в запереченні повністю, і рішення про відмову залишилось чинним.

Головна причина: позначення описує товар

Закон не дозволяє реєструвати позначення, які складаються лише з даних, що описують товар — вказують на його вид, якість, склад, властивості чи призначення.

Колегія розібрала назву на складові: іменник «СМЕТАНА» плюс конструкція «ДО БОРЩУ». Разом це читається як вказівка на сметану, призначену для вживання з борщем. Тобто позначення прямо повідомляє, що це за товар і для чого він.

Ключовий критерій, який застосувала колегія: описовість оцінюється за першим зоровим сприйняттям пересічного споживача. Якщо значення зрозуміле одразу, без додаткових роздумів і домислювання, позначення описове. Саме так і сталося.

Заявник доводив, що «до борщу» лише відсилає до кулінарного контексту й створює асоціативний образ. Колегія цей аргумент не прийняла: тут немає що домислювати.

Скорочення переліку допомогло, але лише частково

Цікавий момент, вартий уваги. Під час розгляду заявник обмежив перелік товарів лише «сметаною» — і це спрацювало: підстава про введення в оману відпала. Логіка проста: якщо марка застосовується саме до того товару, який описує, ввести в оману вона нікого не може.

Але описовість і брак розрізняльної здатності скороченням переліку не лікуються. Звузивши перелік, заявник прибрав одну підставу для відмови й водночас підсилив дві інші.

Чому не спрацювали докази використання

Це найцінніший урок кейсу. Закон дозволяє зареєструвати позначення, яке саме по собі розрізняльної здатності не має, якщо воно набуло її внаслідок використання. Заявник саме це й доводив, надавши солідний пакет: витяг з бази GS1, паспорт товару з платформи Listex, договір постачання з мережею, видаткові й товарні накладні, скриншоти сторінки товару, фотоматеріали, декларацію виробника.

Кілька слів про ці докази. GS1 — це міжнародна система товарної нумерації: саме вона стоїть за штрихкодом на упаковці. Виробник отримує унікальний номер товару (GTIN), за яким продукт розпізнають каси й товарообліки по всьому світу. Listex — українська платформа, через яку постачальники передають мережам дані про товар. Обидва документи підтверджують, що товар реально існує й продається — але, як побачимо, це зовсім не те саме, що довести розрізняльну здатність марки.

Колегія цих доказів не прийняла — і не тому, що їх мало. Причина в іншому: фактичне використання відрізнялося від заявленого. На упаковці «сметана до борщу» подана оригінальним шрифтом, у кольоровому поєднанні та з графічним елементом. Тобто реально працює комбіноване позначення. А на реєстрацію подали просте словесне, набране стандартним шрифтом.

Іншими словами, докази підтверджували використання зовсім іншого позначення, ніж те, що просили зареєструвати. Про різницю між словесною й комбінованою марками ми докладно писали окремо — цей кейс показує її ціну на практиці.

«А іншим же зареєстрували» — не аргумент

Заявник навів приклади зареєстрованих марок зі схожою побудовою: «Півник до борщу», «Вершки до кави Galychyna», «Молоко для ідеальної пінки», «Біла лінія. Сметана салатна», «Смузі для волосся».

Колегія цю інформацію взагалі не взяла до розгляду. Обґрунтування процесуальне: доказами у справі є дані, що стосуються предмета конкретного заперечення. Чужі реєстрації до вашої заявки стосунку не мають.

Це варто запам’ятати: посилання на схожі марки конкурентів емоційно виглядає сильним, а юридично не важить нічого.

Що з цього виносити бізнесу

• Зрозуміла назва ≠ захищена назва. Що краще назва пояснює товар, то менше шансів її зареєструвати. Це парадокс, з яким стикається чи не кожен виробник.
• Реєструйте те, що використовуєте. Якщо на упаковці фірмовий шрифт, колір і графіка — подавайте комбіноване позначення, а не «голе» слово.
• Докази мають підтверджувати саме заявлений вигляд. Накладні й договори самі по собі нічого не доводять, якщо на фото інша марка.
• Перевіряйте назву до запуску, а не після того, як товар уже рік на полиці. Тут виробник спершу вклався в продукт, і лише потім дізнався, що назву захистити не вийде.

Чому перевірка — це не тільки «вільна чи зайнята»

Цей кейс добре показує, чого не видно з реєстру. Назва «Сметана до борщу» була вільною — ніхто не мав тотожної марки, конфлікту з чужими правами не було. І все одно реєстрація не відбулася, бо перешкода була не в чужих марках, а в самій назві.

Саме тому ми не обмежуємося відповіддю «вільно» або «зайнято». Наше завдання — побачити ризики, які на перший погляд неочевидні:

• чи не є назва описовою для ваших товарів — тобто чи не відмовлять вам, навіть якщо конкурентів із такою назвою немає;
• чи не «з’їдає» частину охорони слабкий елемент, через який марка захищатиме менше, ніж ви очікуєте;
• чи збігається те, що ви подаєте, з тим, що реально працює на упаковці;
• чи не виникне питання про введення в оману через перелік товарів;
• що подавати вигідніше в конкретній ситуації — слово, логотип чи обидва.

Дізнатися про такі ризики до подання коштує кількох хвилин розмови. Дізнатися після відмови — це втрачені збори, час і, як у цій справі, назва, у просування якої вже вклалися.

Читайте також